Одне з перших досліджень, котре роблять батьки при підозрі на затримку розвитку – ЕлектроЕнцефалоГрафія (ЕЕГ)
Буває, і досить часто, що батьки самостійно вирішують зробити ЕЕГ.
Буває, і досить часто, що зробивши дитині це дослідження, батьки відповіді на свої головні питання: чому дитина не говорить, чому погано спить, чому не слухається маму-тата-бабцю – не знаходять.
То на які ж питання ЕЕГ дає відповідь
А на які питання ЕЕГ відповіді не дає.
Обстеження ЕЕГ має переконливо авторитетний вік – майже 100 років!
Звичайно, ЕЕГ 100 річної давності та сучасна – це дві великі різниці.
Сучасна ЕЕГ – це складний аппаратно-програмний комплекс із залученням команди спеціалістів у вигляді технічної підтримки та (в ідеалі!) висококваліфікованого спеціаліста-нейрофізіолога.
В амбулаторних умовах найчастіше застосовується рутинна ЕЕГ тривалістю від 20 до 40 хвилин яка має єдиний міжнародно затверджений протокол виконання.
Звичайно, в дитячій практиці є деякі відхилення, пов’язані з маленьким віком дитини чи особливостями її розвитку. Але це принципово не порушує об’єктивність обстеження,коли воно виконується за причини,також об’єктивної )
ТОБТО. Якщо дитина під час обстеження кричить, виривається,плаче, це звичайно негативно впливає на емоційний стан дитини та оточуючих, збільшуючи кількість механічних артефактів (графічних помилок,викликаних зайвими рухами) але грубі порушення за потреби виявити теж можливо.
Але все одно бажано, щоб дитина була емоційно підготовлена до методики обстеження, принаймні проговорено чи навіть “промальовано” з дитиною, наскільки це можливо, що буде віжбуватися, що буде не боляче і не страшно)
Зауважу,що використання стандартних седативних медикаментозних препаратів для ” приборкання” емоцій дитини не застосовується,тому що ліки впливатимуть на результати обстеження та змінюватимуть його об’єктивність..
ЕЕГ досліджує сумарну біоелектричну активність головного мозку та
фізіологічну зрілість процесів, що в ньому відбуваються в даний період часу.
Простішою мовою: ЕЕГ фіксує тільки поточну активність мозку. І звісно, що не тільки через півроку, рік картина може бути іншою. Більше того. Навіть в інший часовий проміжок однієї і тієї самої доби ЕЕГ може відрізнятися.
Тим більше якщо мова про дитину.
Як часто варто робити ЕЕГ?
Це питання дуже часто задають мені на консультаціях батьки.
Відповідь вам не сподобається))
Все індивідуально.
Звісно, якщо в дитини виявлена епілепсія, то ЕЕГ робиться зазвичай декілька разів на початку встановлення діагнозу, підбору препаратів і в подальшому в залежності від ефективності підібраного лікування. Кратність обстежень визначає лікар індивідуально,це може бути щотижнево, 1 раз на місяць, 3 місяці,6 місяців.
Така сама тактика застосовується при відміні медикаментозного лікування.
Якщо дитина судом не має, але є покази для дослідження функціональної активності мозку( порушення неврологічного розвитку, інші хвороби з підозрою на залучення головного мозку)
Кратність та характер обстеження може бути різна і завжди об’єктивно обґрунтована.
Далі.
Звісно батьки можуть самостійно піти і зробити ЕЕГ.
Але є один важливий момент ,на котрий я б хотіла звернути вашу увагу.
ЕЕГ фіксує безліч параметрів.
Ретельно описані скарги та анамнез у скеруванні на ЕЕГ дають більше інформації лікарю- нейрофізіологу, котрий проводить дослідження і видає заключення з описом всіх зафіксованих функціональних складових та патологічних змін якщо такі виявлені.
Робити фонову (звичайну,рутинну) ЕЕГ, ЕЕГ сну чи ЕЕГ з провокаційними пробами – має вирішувати лікар, котрий скеровує пацієнта на дослідження.
ЕЕГ сну чи з депривацією сну іноді допомагає виявити деякі ” приховані” зміни активності мозку, тобто допомогти в діагностиці.
Трактовку/ пояснення отриманих результатів давайте залишимо теж для направляючого лікаря, бо сукупність описаних характеристик ритмів, реакцій на подразники ,опис фаз сну навряд чи роз’яснять батькам проблему)
Отже:
*якщо ви запідозрили будь- які пароксизмальні моменти з дитиною,тобто нападоподібні стани, що повторюються, супроводжуються незрозумілою поведінкою,порушенням типового свідомого стану дитини, вокалізаціями, додатковими рухами або їх припиненням– сміливо зафільмовуйте ці епізоди в тій кількості, якій зможете)))
Домашнє відео в таких ситуаціях іноді є 100% діагностичним!
Рекомендації ретельного відеозапису в домашніх умовах стосуються і тих випадків, коли існують нападоподібні порушення нічного сну!
Підсумуємо:
Чи можливо тільки за отриманими результатами рутинної ЕЕГ поставити діагноз? –Ні. Діагноз є виключно прерогатива вашого лікаря.
Чи можливо виключно за результатами інших видів ЕЕГ ( нічної, з депривацією сну) поставити діагноз? Відповідь аналогічна, ні.
Знову ж таки. Діагноз виставляє лікар-клініцист, враховуючи, аналізуючи та співставляючи всі дані про пацієнта. Історію розвитку життя, самого захворювання, результатів всіх обстежень.
І тут має працювати алгоритм : Пацієнт> Лікар> Призначене обстеження >Лікар з подальшими рекомендаціями
Чи є тільки результати ЕЕГ показами для призначення медикаментозного лікування? І знову таки ні.
Чи потрібне проведення ЕЕГ всім діткам з порушенням розвитку? Зазвичай ТАК але, як я вже пояснювала на початку, потрібне скерування. А в скеруванні має бути детальний опис з якого приводу, за якими показами лікар скеровує на ЕЕГ.
